На фінальному етапі плиткових робіт використовується епоксидна чи цементна затирка. І вибір часто роблять за звичкою. Але ці матеріали відрізняються хімічним складом, експлуатаційними характеристиками й вимогами до нанесення.
Відмінності на рівні складу
Цементна затирка є сухою сумішшю на основі портландцементу з пігментами, наповнювачем і полімерними модифікаторами. Ії змішують з водою або латексом. Після висихання набирає міцність через гідратацію цементу — той самий процес, що й у стяжці або клеї.
Епоксидна затирка містить епоксидну смолу і затверджувач (каталізатор). Смола і затверджувач утворюють жорстку полімерну матрицю. Матеріал не залежить від умов висихання і набирає міцність навіть у постійно вологому середовищі. Кварцовий пісок як наповнювач може бути попередньо пофарбований або отримувати колір від рідкого барвника, введеного у готову пасту — залежно від технології конкретного виробника.
З різниці в хімічному складі випливають усі практичні відмінності між матеріалами: міцність шва, водопоглинання, допустимий час роботи, складність нанесення і ціна.
Коли достатньо цементної затирки
Цементні затирки для плитки залишаються стандартом для більшості житлових проектів. Вони дешевші, простіші в роботі, випускаються у великій кількості відтінків і поділяються на два варіанти за зернистістю:
- дрібнозерниста — шов 1–6 мм, для керамічної плитки, мозаїки, гресу;
- середньозерниста — шов 4–15 мм, для клінкеру, великоформатної плитки, зовнішніх робіт.
Первинне схоплювання відбувається за 2–4 години, повна міцність набирається за 24–72 години залежно від товщини шва, температури і вологості. Ходити по підлозі можна вже через добу, вологе прибирання — лише після повного набору міцності.
Де цементна затирка підходить
- Житлові приміщення з нормальним або підвищеним рівнем вологості — без прямого контакту з водою
- Зовнішнє облицювання фасадів і цоколів (при умові морозостійкої серії)
- Великі площі з дрібним або середнім швом, де важлива швидкість роботи
- Проекти з обмеженим бюджетом на матеріали і роботу
Типові помилки при роботі з цементною затиркою
Завжди є конкретна причина, чому результат виявляється гіршим за очікуваний.
Брудна або тепла вода при замішуванні. Домішки прискорюють або уповільнюють гідратацію, порушується заявлена міцність. Тепла вода скорочує відкритий час — матеріал починає схоплюватися до того, як майстер встиг його нанести.
Повторне додавання води в підсохлу суміш. Порушує водоцементне співвідношення — затирка втрачає міцність і дає тріщини при висиханні.
Затирання холодної або вологої поверхні. При температурі нижче +5°C гідратація цементу сповільнюється або зупиняється повністю. Результат — крихка затирка, яка кришиться вже через кілька місяців.
Несвоєчасне прибирання залишків. Цементна затирка на поверхні плитки через 20–30 хвилин починає схоплюватися. Після висихання її видаляють механічно або кислотними засобами для прибирання затирки — з ризиком пошкодити поверхню. Тому зайву затирку завжди радять змивати вологою губкою одразу під час монтажу, поки вона не перетворилася на камінь на лицьовому боці кахлю.
Коли без епоксидної затирки не обійтися
Епоксидна затирка коштує дорожче цементної і вимагає більшої уважності при нанесенні. Проте є зони і умови, де без неї не обійтися незалежно від бюджету.
Після полімеризації матеріал набуває характеристик, яких цементна затирка фізично не може досягти:
- водопоглинання близьке до нуля — шов не накопичує вологу і не є середовищем для цвілі;
- стійкість до кислот, лугів, жирів і агресивних мийних засобів;
- механічна міцність на стирання — у кілька разів вища, ніж у цементних сумішей;
- стабільність кольору протягом 10–20 років без вицвітання і плям.
При виборі затирки для ванної перераховані властивості набувають конкретного змісту: зона душу, периметр ванни і підлога під трапом постійно намокають і висихають. Цементний шов у таких умовах поступово вбирає воду і з часом стає середовищем для цвілі — навіть якщо за ним регулярно доглядають.
Де потрібна епоксидна затирка
- Душові зони, підлога навколо трапу і деки навколо ванни, де шов постійно намокає і висихає
- Кухонний фартух у зоні приготування їжі, де шви регулярно контактують з жиром, парою і агресивними мийними засобами
- Підлоги з підігрівом, де шов щодня зазнає теплового розширення і стиснення
- Тераси і балкони у відкритому середовищі, де матеріал проходить через заморожування і відтавання впродовж сезону
- Плавальні басейни та лазні з постійним хімічним і тепловим впливом на поверхню
- Промислові підлоги, де шви піддаються дії технічних рідин, мастил або концентрованих мийних засобів
У більшості цих випадків епоксидна затирка надійно захищає в парі з гідроізоляційним шаром під плиткою. Вибір матеріалів для гідроізоляції залежить від типу приміщення і основи.
Нюанси роботи з епоксидною затиркою
Епоксидна затирка вимоглива до інструменту. Якщо використати флоатер з надто м'якою підошвою, він не вжене матеріал у шов рівномірно і залишить хвилі на поверхні. Губка з великою порою при замиванні витягує ще незатверділу затирку з країв шва і розмиває його форму. Підібрати потрібне оснащення можна у розділі інструменту для затирки плитки.
Час, протягом якого матеріал придатний до нанесення, коливається від 20 до 40 хвилин і скорочується при підвищенні температури повітря або поверхні. Після початку полімеризації він не розмішується і не застосовується. Тому на об'єкті завжди готують невеликі порції і замішують строго за вагою компонентів, а не «на око».
Зверніть увагу на прибирання. Свіжа епоксидна затирка знімається вологою губкою, але лише у певному температурному вікні. Прибрати занадто рано — затирка ще не схопилася і губка витягне її просто з шва. Зачекати занадто довго — залишки тверднуть і потребують спеціальних засобів на основі розчинників. Досвідчені майстри орієнтуються на температуру поверхні й використовують момент, коли затирка вже схопилася достатньо, щоб не вийти з шва, але ще не встигла затвердіти на плитці.
Яка затирка краща для кухні, ванної і тераси — порівняння по зонах
| Зона | Рекомендація | Причина |
|---|---|---|
| Стіни кухонного фартуха | Епоксидна | Жир, агресивні засоби, часте миття |
| Підлога кухні (суха зона) | Цементна або епоксидна | Залежить від формату плитки та бюджету |
| Стіни ванної кімнати | Цементна (волого стійка серія) | Помірне зволоження, прийнятно |
| Підлога ванної, зона душу | Епоксидна | Постійний контакт з водою |
| Тераса, балкон | Епоксидна або морозостійка цементна | Перепади температур, замерзання |
| Підлога з підігрівом | Епоксидна | Термічне навантаження |
| Басейн | Епоксидна | Хімічне середовище |
| Фасад | Цементна морозостійка | Атмосферні опади, УФ-стабільність |
Як ширина шва впливає на вибір затирки
Цементна затирка для вузького шва (1–3 мм): дрібна фракція наповнювача, однорідна маса без великих включень. Для ширшого шва (4–15 мм) — середня фракція, вища механічна міцність на стиснення.
Затирка на цементній основі не рекомендована для швів ширше 20 мм — матеріал дає усадку і може тріскатись. Для таких швів використовують спеціальні суміші або силіконові герметики.
Епоксидна затирка, залежно від серії, закриває шов від 1 до 15 мм. Найпоширеніший діапазон — шви 2–8 мм. Для мозаїки на сітці виробники пропонують дрібнішу фракцію, але через велику кількість швів на м² прибирання займає більше часу і зусиль.
Деформаційні шви — окремий випадок
Периметральний шов підлога-стіна, шви між різними матеріалами і компенсаційні шви у великих приміщеннях не затираються. Тут потрібен еластичний силіконовий герметик або поліуретановий заповнювач.
Затирка у деформаційному шві замість герметика дає тріщини через 6–12 місяців після укладання. Особливо швидко це проявляється там, де є тепла підлога або сезонні зміни температури.
У кутах і деформаційних зонах перед нанесенням герметика кладуть композитні стрічки Strait-Flex: вони приймають мікрорухи конструкції на себе і не дають шву розкритися.
Колір шва і довгострокова естетика
Цементна затирка має широку палітру, але колір після висихання і у вологому стані відрізняється. Білі і світлі кольори поступово жовтіють при контакті з водопровідною водою зі вмістом заліза. На темній плитці з широким швом краще виглядає темна затирка — вона не виділяє сітку швів, а підкреслює плитку.
Епоксидна затирка зберігає стабільний колір без вицвітання і змін при намоканні. Через це вона особливо популярна у проектах, де декоративний ефект критично важливий: мозаїчні панно, лакована плитка, великоформатний керамограніт з мінімальним швом.
Каталог епоксидних затирок і цементних затирок на сайті відфільтрований за шириною шва, відтінком і виробником.